Вангеліс (Vangelis), справжнє прізвище Евангелос Одіссей Папатанассіоу (Ευάγγελος Οδυσσέας Παπαθανασίου, Evangelos Odyssey Papathanassiou; 29 березня 1943, Валос, Греція) - клавішник, віолончеліст, флейтист, гітарист, перкусист, композитор, аранжувальник, автор текстів, продюсер.

Вперше перед публікою Вангеліс з'явився ще у 6-річному віці, коли грав на фортепіано. На початку 1960-х років він опинився в афінській поп-формації Formynx, яку з часом перейменували на Aphrodite's Child. Разом з Вангелісом до складу гурту також увійшли: вокаліст Деміс Русос (Demis Roussos) та перкусист Лукас Сідерас (Lucas Sideras). Наприкінці десятиріччя (під час перевороту в Греції) музиканти перебрались до Парижа, де записали кілька альбомів і відзначились міжнародним хітом "Rain & Tears".

1971 року музикант почав видавати сольні платівки як Vangelis, a 1972 року вийшов із складу Aphrodite's Child. Імпульсом для запису дебютного лонгплея "Fais queton reve soit plus long que la nuit (Symphonie populaire)" були події, що трапились у травні 1968 року в Парижі. Альбом був звуковим оповіданням про хід подій під час студентського заколоту. На ньому можна було почути: звуковий колаж від барикад, які зводять, шум вуличних сутичок, поліцейські сирени та пісні маніфестантів.

На наступних роботах — альбомах "Hypothesis" та "The Dragon" - Вангеліс запропонував запрограмовані інструментальні композиції, витримані у формі варіацій з помітним впливом джазу. Подібний характер мав репертуар кількох наступних альбомів. Два з них — "L'Apocalypse des animaux" (1973) та "La fete sauvage" (1976) - були звуковими ілюстраціями до документальних фільмів Фредеріка Россіфа, a "Can You Hear The Dogs Barking? (Ignacio)" (1973) до художньої стрічки Франсуа Рехенбаха "No oyes lardar a Ios perros?". Ще 1974 року Вангеліс сховався від світу у своїй новоствореній лондонській студії "Nemo" і майже відмовився від допомоги інших музикантів (тільки іноді на короткі студійні сесії запрошувались додаткові інструменталісти).

У Великій Британії популярність Вангелісу приніс альбом "Heaven & Hell" (1975), на якому твір "So Long Ago So Clear" прозвучав у виконанні Джона Андерсона. Ще більшим успіхом користувався записаний наступного року концептуальний лонгплей "Albedo 0.39", композиції з якого були підкріплені архівними записами розмов американських астронавтів, що летіли на Місяць. З цього альбому походив, наприклад, хіт-твір "Pulsar".

Повернувшись 1978 року до Греції, Вангеліс розпочав співпрацю з грецькою акторкою і співачкою Ірен Папас, з якою виконував старогрецьку та візантійську музику. 1980 року Вангеліс створив разом з Джоном Андерсоном вокально-інструментальний супердует. Результатом такої співпраці стали хіт-сингли "І Hear You Now" та "III Find My Way Home", а також альбоми-бестселери "Short Stories", "The Friends Of Mr.Cairo", "Private Collection" та "Page Of Life". Надалі Вангеліс отримував багато пропозицій писати музику до фільмів, але погоджувався лише тоді, коли сценарій збуджував його уяву. Повними шляхетності композиціями до фільму "Chariots Of Fire" (1981, режисер Х'ю Хадсон) Вангеліс прославив зусилля та боротьбу спортсменів. За цю роботу він отримав найбільшу у своїй кар'єрі нагороду — "Оскар", а заголовний твір став міжнародним хітом і багато разів виконувався різними виконавцями. Серед кіноробіт Вангеліса варто також відмітити музику до фільмів "Antarctica" Корейоші Курухарі, "Bladerunner" Рідлі Скотта, "Missing" Коста-Гавраса, "The Bounty" Роджера Дональдсона, "Francesco" Ліліани Кавані та "1494 - The Conquest Of Paradise" Рідлі Скота.

1988 року музикант записав для фірми "Arista" лонгплей "Direct", що став першим із серії імпровізованих студійних сесій, у яких Вангеліс виступав як композитор, аранжувальник та виконавець. Через два роки він повернувся з альбомом "The City", a 1995 року запропонував альбом "Voices", записаний за участю Пола Янга, Кейролін Ловелл та Афінського симфонічного оркестру. 1996 року на музичному ринку з'явилась компіляція "Porttrait (So Long Ago, So Clear)" та альбом "Oceanic".

Д И С К О Г Р А Ф І Я

1971: Fais queton reve soit plus long que la nuit (Symphonie populaire)
1971: Hypothesis
1971: The Dragon
1973: L'Apocalypse des animaux (soundtrack)
1973: Earth
1975: Can You Hear The Dogs Barking? (Ignacio) (soundtrack)
1975: Heaven & Hell
1976: La fete sauvage (soundtrack)
1976: Albedo 0.39
1977: Spiral
1978: Beaubourg
1978: The Best Of Vangelis
1979: China
1979: Odes (разом з Ірен Папас)
1980: See You Lates
1981: Chariots Of Fire (soundtrack)
1981: Opera Sauvage - Cosmos
1982: To The Unknown Man Vol. 1 & 2
1982: Blade Runner (soundtrack)
1983: Antarctica (soundtrack)
1984: Soil Festivities
1984: Reflection (разом з Демісом Руссосом)
1984: Magic Moments
1985: Mask
1985: Invisible Connections
1986: Rapsodies (разом з Ірен Папанс)
1988: Direct
1989: Display Pack
1989: Theme
1990: The City
1992: 1492 - The Conquest Of Paradise (soundtrack)
1994: Theme II
1995: Voices
1996: Portrait (So Long Ago, So Clear)
1996: Oceanic
1998: El Greco
2001: Mythodea: Music for the NASA Mission: 2001 Mars Odyssey

Jon & Vangelis
1980: Short Stories
1981: The Friends Of Mr.Cairo
1983: Private Collection
1984: The Best Of Jon & Vangelis
1991: Page of Life
1994: Chronicles

International Vangelis forum
Vangelis friends in Russia
Фан-сайт Вангелиса